ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ У ОБОЛОНСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА

ЛИСТ

від 20.05.2011 р. N 14408/10/31-122

Про податок на додану вартість

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва, розглянувши Ваш запит (...), повідомляє.

Основним нормотворчим документом, який регулює питання в сфері оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. N 2755-VI, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V ПК України визначено, що при наданні консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем місцем постачання зазначених послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Згідно з підпунктом 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПК України не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з постачання послуг, визначених у підпункті "в" пункту 186.3 ст. 186 цього Кодексу.

Таким чином, у разі якщо платник податку надає послуги визначені підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 ПКУ, то такі послуги не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, якщо нерезидент на митній території України здійснює операції з надання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших-послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, то такі операції не є об'єктом оподаткування ПДВ. (Аналогічне роз'яснення розміщено на WEB-сайті ДПА України (www.sta.gov.ua) у рубриці "Єдина база податкових знань" банеру "Інформаційно-довідковий департамент").

Враховуючи положення підпункту "а" пункту 186.3 статті 186 ПКУ, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість послуги з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, місцем постачання яких є місце якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПКУ роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно зі статтею 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, і комп'ютерні програми (стаття 420 ЦКУ).

Згідно зі статтею 424 ЦКУ майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

При цьому, у статті 419 ЦКУ зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного; перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ; перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Таким чином, з метою оподаткування операцій, пов'язаних з наданням майнових прав інтелектуальної власності (програмного продукту), необхідно керуватися вищезазначеними положеннями Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та умовами відповідного договору.