ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

ЛИСТ

від 20.06.2011 р. N 5398

 

Про надання роз'яснення

 

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 2 червня 2011 року, отримане з Урядової гарячої лінії (реєстраційний індекс ЧО-713582), щодо надання роз'яснення стосовно права фізичної особи - підприємця проводити розрахунки за надану послугу своїм товаром за договірними цінами з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та, в межах компетенції, повідомляє наступне.

 

Перш за все слід зауважити, що зазначений Вами вид розрахунку підпадає під визначення бартерної (товарообмінної) операції, яка, відповідно до підпункту 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) є господарською операцією, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

 

Ціна на товар при бартерній (товарообмінній) операції визначається з урахуванням методів визначення звичайної ціни відповідно до статті 39 ПКУ.

 

Пунктом 153.10 статті 153 ПКУ визначено, що доходи та витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої (вищої) від звичайних цін.

 

Додатково зазначаємо, що надання роз'яснень щодо визначення ціни з метою оподаткування відноситься до компетенції органів державної податкової служби України. На підставі статті 52 ПКУ за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства, які мають індивідуальний характер і можуть використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби.

 

Слід зауважити, що статтею 53 ПКУ платнику податків надано право оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

 

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (стаття 56 ПКУ). У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

 

Заступник Голови                                       О. Т. Сохар