ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 19 грудня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі - управління ПФУ) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про зобов'язання вчинити дії, встановив:

У вересні 2009 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов'язати відділення Фонду прийняти до відшкодування 1313 грн. 85 коп. витрат, пов'язаних із виплатою у липні - вересні 2009 року Орлову С. В. державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року N 265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення" (далі - постанова N 265).

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 25 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 4 серпня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, позов задовольнив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України відділення Фонду, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 1105-XIV), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року та залишити у силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року (К-34412/10) у справі за позовом управління ПФУ до відділення Фонду про зобов'язання вчинити дії.

Так, у справі, що переглядається, касаційний суд визнав обґрунтованими позовні вимоги управління ПФУ та вказав на обов'язок Фонду відшкодовувати Пенсійному фонду України понесені ним витрати на виплату і доставку пенсіонерам державної адресної допомоги.

Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України, на яку посилається заявник, касаційний суд дійшов висновку про відсутність у відділення Фонду обов'язку щодо відшкодування витрат, понесених управлінням ПФУ у зв'язку з виплатою адресної допомоги, оскільки така допомога не входить до визначеного статтею 21 Закону N 1105-XIV переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на нижченаведене.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено статтею 21 Закону N 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Аналіз положень постанови N 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 постанови N 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону N 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що переглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій у постановах від 6 червня 2011 року N 21-57а11, 20 червня 2011 року N 21-59а11 та N 21-118а11.

У зв'язку із наведеним та відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року N К-40790/10 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.