ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 24 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Тітова Ю. Г., суддів: Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці (далі - управління ПФУ) про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, встановив:

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови здійснити перерахунок та виплату йому пенсії як інваліду III групи внаслідок аварії на Чорнобільській АЕС відповідно до статей 49, 50, 54 Закону України від 2 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) та просив зобов'язати управління ПФУ провести відповідні перерахунки та виплати пенсії.

Мотивував свої вимоги тим, що розміри призначених і виплачуваних управлінням ПФУ пенсій не відповідають розмірам, установленим Законом N 796-XII.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009, позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії управління ПФУ, зобов'язано останнє здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту його звернення відповідно до статей 49, 50, 54 Закону N 796-XII, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2010 року зазначені рішення судів попередніх інстанцій змінено. Зобов'язано управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсій позивачу відповідно до статей 49, 50, 54 Закону N 796-XII, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22 жовтня 2008 року до 31 грудня 2008 року. В решті рішення залишено без змін.

ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням касаційного суду щодо визначення періоду здійснення перерахунку пенсій, звернувся із заявою про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Посилаючись на неоднакове застосування статей 49, 50, 54, 67 Закону N 796-XII, просить постанову Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2010 року скасувати, залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права відповідач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2009 року, а також від 16 вересня, 7 жовтня та 8 грудня 2010 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2011 року справу допущено для перегляду Верховним Судом України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Суди встановили, що ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом III групи та належить до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

22 жовтня 2008 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про перерахунок призначених державної та додаткової пенсій відповідно до статей 49, 50, 54 Закону N 796-XII, на що отримав відмову із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" (далі - постанова N 654).

Ухвалюючи рішення у цій справі про задоволення позовних вимог, суди зазначили, що за загальними засадами пріоритету законів над підзаконними актами при визначенні позивачу державної та додаткової пенсій застосуванню підлягали статті 49, 50, 54 Закону N 796-XII, а не положення постанови N 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. При здійсненні розрахунку пенсій згідно з вимогами зазначених норм Закону 796-XII та із врахуванням положень частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV), які визначають мінімальний розмір пенсій за віком, застосуванню підлягав розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, але зазначив, що вони помилково не визначили період здійснення перерахунку пенсій позивачу, у зв'язку з чим змінив рішення судів попередніх інстанцій і визначив цей період, обмеживши його датами з 22 жовтня 2008 року (дата звернення позивача до управління ПФУ) до 31 грудня 2008 року.

Аналіз доводів заяви позивача, а також рішень касаційного суду, наданих на підтвердження цих доводів, дозволяє дійти висновку про неоднакове застосування касаційним судом положень Закону N 796-XII щодо здійснення перерахунку пенсій.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначених норм, Верховний Суд України виходить із такого.

Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 зазначеного Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів III групи щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до положень статті 28 Закону N 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону N 796-XII (в редакції від 31 жовтня 2006 року) у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Зазначене дає підстави дійти висновку, що згідно з положеннями Закону N 796-XII вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Перерахунок вказаних пенсій проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

1 січня 2008 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (далі - Закон N 107-VI).

Положеннями пункту 28 розділу II Закону N 107-VI до статей 50, 54 та частини третьої статті 67 Закону N 796-XII були внесені зміни, згідно з якими інвалідам III групи, віднесеним до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державна пенсія призначаються відповідно в розмірі 15 % і 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, максимальний розмір пенсій, встановлених цим Законом (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), не може перевищувати двадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону N 1058-IV.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (далі - Рішення Конституційного Суду України) зазначені зміни визнав неконституційними.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже у 2008 році в період з 1 січня до 22 травня особи, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, які отримували державні та додаткові пенсії, не мали права на здійснення їх перерахунку відповідно до вимог Закону N 796-XII у зв'язку із дією пункту 28 розділу II Закону N 107-VI. Саме із втратою чинності положень зазначеного пункту розділу II Закону N 107-VI на підставі Рішення Конституційного Суду України ці особи набули право, а органи Пенсійного фонду України - обов'язок провести перерахунок призначених пенсій в порядку, визначеному Законом N 796-XII.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону N 796-XII підставою для подальшого здійснення перерахунку цих пенсій є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи викладене, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про визначення періоду здійснення перерахунку пенсій позивачу не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці відносини, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2010 року - скасуванню з направленням на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2010 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.